СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР

Житіє

Великомученик і цілитель Пантелеїмон народився у місті Нікомідії у домі знатного язичника Євсторгія і названий Пантолеоном. Його мати Єввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юною дитиною. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак почав вчитися лікарському мистецтву у знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросіна і став відомий імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його на своєму подвір'ї.

Водночас у Нікомідії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрміпп та Єрмократ, які вціліли після спалення 20000 християн у Нікомідійській церкві у 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, що ходив повз їхній притулок. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розповів про християнську віру. Після цього Пантолеон щодня відвідував священномученика Єрмолая.

Якось юнак побачив на вулиці мертву дитину, укушену єхидною, яка ще була поруч. Пантолеон почав молитися Господу Іісусу Христу про воскресіння померлого та умертвіння отруйного гада. Він твердо вирішив, що у разі виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме Хрещення. Дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах у Пантолеона.

Після цього дива Пантолеон був хрещений святим Єрмолаєм з ім'ям Пантелеїмон (всемилостивий). Розмовляючи з Євсторгієм, святий Пантелеїмон підготував його до прийняття християнства, і коли батько побачив, як син зцілив сліпця покликанням Ім'я Іісуса Христа, то він увірував у Христа і хрестився разом із прозрілим сліпим.

Після смерті отця святий Пантелеїмон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим та жебракам. Він безоплатно лікував усіх, хто звертався до нього, зцілюючи їх ім'ям Іісуса Христа. Він відвідував у в'язницях в'язнів, особливо християн, якими були переповнені всі в'язниці, та лікував їх від ран. Незабаром чутка про милостивого лікаря поширилася по всьому місту. Залишивши інших лікарів, жителі почали звертатися лише до святого Пантелеімона.

Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеїмон лікує християнських в'язнів. Максиміан умовляв святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але святий Пантелеїмон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого Іменем Іісуса Христа. Запеклий Максиміан стратив зціленого Христом, який прославив Христа, а святого Пантелеімона віддав найжорстокішим мукам.

Господь явився святому і зміцнив перед стражданнями. Великомученика Пантелеїмона повісили на дереві і рвали залізними пазурами, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, вкидали в море з каменем на шиї. У всіх катуваннях великомученик залишався неушкодженим і з відвагою викривав імператора.

У той же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмолай, Єрміпп та Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і були обезголовлені (інформація про них міститься 26 липня/8 серпня).

За наказом імператора великомученика Пантелеїмона кинули на поталу диким звірам у цирку. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі піднялися з місць і стали кричати: "Великий Бог християнський!" Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Ім'я Христове, а великомученику Пантелеїмону відрубати голову.

Святого привели на місце страти та прив'язали до олійного дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його мечем, але меч став м'яким, як віск, і не завдав ніякої рани. Святий закінчив молитву, і почувся Голос, який кликав страстотерпця на ім'я і покликав у Небесне Царство. Почувши Голос із Неба, воїни впали перед святим мучеником на коліна та просили вибачення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеїмон наказав виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не матимуть з ним частини майбутнього життя. Воїни зі сльозами попрощалися зі святим, цілуючи його.

Коли мученикові відтяли голову, з рани потекло молоко. Маслина, до якої був прив'язаний святий, на момент його смерті вкрилася плодами. Багато присутніх при страті повірили у Христа. Тіло святого, кинуте в багаття, залишилося у вогні непошкодженим і було поховано християнами († 305). Слуги великомученика Пантелеїмона Лаврентій, Васс і Провіан бачили його страту і чули Голос із Неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і смерть святого великомученика.

Святі мощі великомученика Пантелеїмона частинками розійшлися по всьому християнському світу: чесна глава його перебуває нині в монастирі Афонському в ім'я Святого Великомученика Пантелеїмона.

Вшанування святого мученика в нашій Церкві відоме вже з ХІІ століття. Князь Ізяслав, у хрещенні Пантелеїмон, син святого Мстислава Великого, мав зображення великомученика Пантелеїмона на своєму шоломі. Заступом святого він залишився живим у війну 1151 року.

Великомученик Пантелеїмон вшановується в Православній Церкві як грізний святий, покровитель воїнів. Ця сторона шанування розкриває його перше ім'я Пантолеон, що означає "лев у всьому". Друге ім'я, дане при Хрещенні, - Пантелеїмон, тобто "всемилостивий", розкривається з шанування великомученика як цілителя. У західних християн він вважається покровителем лікарів. Зв'язок цих двох покровительств святого добре видно з того, що воїни, які найчастіше отримують рани, найбільше потребують лікаря-цілителя. Саме тому християни, які ведуть духовну боротьбу, також прибігають до цього святого з проханням зцілити язви душі.

Ім'я святого великомученика і цілителя Пантелеїмона закликається при скоєнні таїнства Єлеосвячення, освячення води та в молитві за немічного.

День пам'яті святого великомученика і цілителя Пантелеймона в обителі на Афоні є храмовим святом. Передсвято починається за 8 днів до свята, в які після вечірньої співаються молебні канони на 8 гласів, причому для кожного дня є особливий канон. Другий день свята – ктиторський день. У самий день свята після вечірньої соборно звершується панахида по спочиваючих будівельниках і благодійниках обителі, освячується і роздається коливо (кутя).